brightness_1
Після омовіння бажано проговорити мольбу, яку промовляв Пророк (мир йому і благословення Аллага)
Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) переказує, що Посланник Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто б з вас не зробив омовіння повноцінно, а потім сказав: «Я засвідчую, що немає бога, окрім Аллага, у Якого немає співтоваришів. І я свідчу, що Мухаммад – раб Його і Посланник» (Ашгаду алля іляга ілля Ллагу вагда-гу ля шарікя ля-гу ва ашгаду анна Мухаммадан ‘Абду-гу ва расул-гу), – перед ним обов’язково відчиняться вісім воріт Рая, і увійде він до нього через які забажає» (Муслім, 234).
Або те, що наводиться в хадісі Абу Саїда (нехай буде задоволений ним Аллаг), в якому говориться: «Хто зробить омовіння, а після чого скаже: «Святий Ти, о Аллаг, і Тобі хвала! Я свідчу, що немає бога, який заслуговує на поклоніння, крім Тебе. Прошу Тебе про прощення і приношу Тобі своє каяття» (Субхана-кя, Аллагумма, ва бі-хамді-кя, ашгаду алля іляга ілля анта, астагфіру-кя ва атубу іляй-кя), – то ці слова будуть записані на білому аркуші і запечатані печаткою, яка не зітреться аж до Судного Дня!» (Ан-Насаї в «’Амаль аль-йаум ва-л-лейла», с.147; Аль-Хакім 1/752. Ібн Хаджар, нехай помилує його Аллаг, підтвердив достовірність його існада в «Натаідж аль-афкаар», 1/246, і пояснив, що навіть якщо цей хадіс не доходить до ступеня «Марфу» (хадіс, переказаний безпосередньо від Пророка), він є «Маукуф» (переказаний від сподвижника), однак, незважаючи на це, рівень його достовірності ніяк не послаблюється, оскільки хадіс розцінюється як такий, що передається від Пророка (хукм марфу), адже у подібних речах немає місця власним думкам (тобто вислів є таким, що міг звучати лише з вуст Пророка (мир йому і благословення Аллага).