Підняття рук при проголошенні відкриваючого такбіра (такбірат-уль-іхрам)

<p>На що вказує хадіс Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг), в якому говориться, що Посланник Аллага, приступаючи до молитви, завжди підносив руки до рівня плечей, і він робив те ж саме, коли вимовляв слова «Аллаг Великий» (Аллагу Акбар) перед звершенням поясного поклону. І він піднімав руки під час виходу з поясного поклону. При цьому він говорив: «Нехай почує Аллаг того, хто віддав Йому хвалу, Господь наш, хвала Тобі!». І він не (піднімав рук) під час земного поклону (аль-Бухарі, 735; Муслім, 390).</p> <p>Ібн Хубейра, нехай помилує його Аллаг, сказав: «Вчені одностайні в тому, що підняття рук при проголошенні відкриваючого такбіру (такбірат-уль-іхрам) є сунною, а не обов’язковим стовпом молитви» («Аль-Іфсах», 1/123).</p> <p>Про підняття рук у молитві повідомляється у чотирьох місцях: Під час першого такбіру (такбірат-уль-іхрам), до поясного поклону і після поясного поклону, ці три положення повідомляються у двох достовірних збірниках аль-Бухарі та Мусліма від ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг). Четверте положення: після вставання з першого ташаххуда, як про це достовірно передається від ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг), в достовірному збірнику імама аль-Бухарі.</p>

На що вказує хадіс Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг), в якому говориться, що Посланник Аллага, приступаючи до молитви, завжди підносив руки до рівня плечей, і він робив те ж саме, коли вимовляв слова «Аллаг Великий» (Аллагу Акбар) перед звершенням поясного поклону. І він піднімав руки під час виходу з поясного поклону. При цьому він говорив: «Нехай почує Аллаг того, хто віддав Йому хвалу, Господь наш, хвала Тобі!». І він не (піднімав рук) під час земного поклону (аль-Бухарі, 735; Муслім, 390).

Ібн Хубейра, нехай помилує його Аллаг, сказав: «Вчені одностайні в тому, що підняття рук при проголошенні відкриваючого такбіру (такбірат-уль-іхрам) є сунною, а не обов’язковим стовпом молитви» («Аль-Іфсах», 1/123).

Про підняття рук у молитві повідомляється у чотирьох місцях: Під час першого такбіру (такбірат-уль-іхрам), до поясного поклону і після поясного поклону, ці три положення повідомляються у двох достовірних збірниках аль-Бухарі та Мусліма від ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг). Четверте положення: після вставання з першого ташаххуда, як про це достовірно передається від ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг), в достовірному збірнику імама аль-Бухарі.

При піднятті рук бажано повністю випрямити пальці (не згинати)

<p>Про це йдеться в хадісі Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) приступав до молитви, він піднімав свої руки, витягуючи їх (випрямляючи повністю пальці догори)». (Ахмад, 8875; Абу Дауд, 753; ат-Тірмізі, 240; аль-Альбані назвав хадіс достовірним в «Сахих Абу Дауда», 3/341).</p>

Про це йдеться в хадісі Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) приступав до молитви, він піднімав свої руки, витягуючи їх (випрямляючи повністю пальці догори)». (Ахмад, 8875; Абу Дауд, 753; ат-Тірмізі, 240; аль-Альбані назвав хадіс достовірним в «Сахих Абу Дауда», 3/341).

Згідно із сунною, бажано підняти руки до певного рівня

<p>У хадісах, які наводяться у двох достовірних збірниках, повідомляється, що Пророк (мир йому і благословення Аллаг) піднімав руки до рівня плечей, як йдеться в хадісі Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) (аль-Бухарі (735) і Муслім (390)), а також до рівня мочок вух, як про це йдеться в хадісі Маліка бін аль-Хувейріса (нехай буде задоволений ним Аллаг) (Муслім (391)). Тому бажано, щоб молільник чергував ці дії, іноді піднімаючи руки до рівня плечей, а іноді до мочок вух.</p>

У хадісах, які наводяться у двох достовірних збірниках, повідомляється, що Пророк (мир йому і благословення Аллаг) піднімав руки до рівня плечей, як йдеться в хадісі Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) (аль-Бухарі (735) і Муслім (390)), а також до рівня мочок вух, як про це йдеться в хадісі Маліка бін аль-Хувейріса (нехай буде задоволений ним Аллаг) (Муслім (391)). Тому бажано, щоб молільник чергував ці дії, іноді піднімаючи руки до рівня плечей, а іноді до мочок вух.

Після того, як молільник промовить відкриваючий такбір, йому слід покласти праву руку на ліву – це є сунною

<p>За одностайною думкою всіх вчених, як повідомляє Ібн Хубейра, нехай помилує їх усіх Аллаг («аль-Іфсах», 1/124).</p>

За одностайною думкою всіх вчених, як повідомляє Ібн Хубейра, нехай помилує їх усіх Аллаг («аль-Іфсах», 1/124).

Правою рукою слід обхопити ліву

<p><strong>Перший варіант:</strong> обхопити ліву руку правою. На що вказує хадіс Уаіля бін Худжра (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Я бачив Посланника Аллага, який молився, перебуваючи у положенні стоячи: він обхоплював ліву руку правою» (Абу Дауд, 755; ан-Насаї, 888; аль-Альбані назвав хадіс достовірним).</p> <p><strong>Другий варіант:</strong> покласти праву руку на ліве передпліччя. На це вказує хадіс Сахль бін Саада (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Людям було наказано класти праву руку на ліве передпліччя під час молитви» (аль-Бухарі, 740).</p> <p>Іноді бажано обхопити ліву руку правою, а іноді – покласти праву руку на ліве передпліччя; таким чином, молільник зможе практикувати обидві сунни.</p>

Перший варіант: обхопити ліву руку правою. На що вказує хадіс Уаіля бін Худжра (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Я бачив Посланника Аллага, який молився, перебуваючи у положенні стоячи: він обхоплював ліву руку правою» (Абу Дауд, 755; ан-Насаї, 888; аль-Альбані назвав хадіс достовірним).

Другий варіант: покласти праву руку на ліве передпліччя. На це вказує хадіс Сахль бін Саада (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Людям було наказано класти праву руку на ліве передпліччя під час молитви» (аль-Бухарі, 740).

Іноді бажано обхопити ліву руку правою, а іноді – покласти праву руку на ліве передпліччя; таким чином, молільник зможе практикувати обидві сунни.

Читання відкриваючого благання (дуа істіфтах)

<p>Існують різні форми відкриваючого благання (дуа істіфтах) – слова згадування Аллага і звернення до Нього з благанням, які промовляють перед початком молитви, тому при їх читанні бажано вдаватися до різноманітності. Ось деякі приклади з них:</p> <p>А) «Слава Тобі, о Аллаг, і хвала Тобі, благословенне ім’я Твоє, понад усе велич Твоя, і немає Бога, крім Тебе» (Субхана-кя, Аллагумма, ва бі-хамді-кя, ва табаракя ісму-кя ва та’аля джадду-кя ва ля іляга гайру-кя) (хадіс Абу Саїда (нехай буде задоволений ним Аллаг). Хадіс подають Ахмад, 11473; Абу Дауд, 776; ат-Тірмізі, 243; ан-Насаї, 900; Хафіз Ібн Хаджар назвав його хорошим в «Натаідж аль-афкаар» (1/412) через хадіси, які його підкріплюють).</p> <p>Б) «Господь наш, хвала Тобі, хвала велика, милостива та благословенна!» (Рабба-на, ва ля-кя-ль-хамду хам-дан кясіран, тайібан, мубаракян фі-гі!). Пророк (мир йому і благословення Аллага), згадуючи про перевагу цих слів, сказав: «Я бачив дванадцять ангелів, які кинулися записати ці слова, щоб один поперед одного піднести їх (до Аллага)». Про це повідомляється в хадісі Анаса (нехай буде задоволений ним Аллаг) (Муслім, 600).</p> <p>В) «О Аллаг, віддали (мене) від гріхів моїх, як віддалив Ти схід від заходу! О Аллаг, очисти мене від гріхів моїх подібно до того, як очищають білий одяг від бруду! О Аллаг, змий з мене гріхи мої снігом, водою і градом!» (Аллагумма, ба’ід байні ва байна хатайайа кя-ма ба’адта байна-ль-машрікі ва-ль-магрибі, Аллагумма, накки-ні мін ха-тайайа кя-ма йунакка-с-саубу-ль-абйаду мін ад-данасі, Аллагумма-гсіль-ні мін хатайайа бі-с-сальджі, ва-ль-маі ва ль-бараді) (аль-Бухарі, 744; Муслім, 598). Хадіс Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг).</p> <p>Г) «Аллаг Великий (величніший за все інше), вся хвала Аллагу, слава Аллагу рано вранці і ввечері!» (Аллагу акбару кябіран, ва-ль-хамду лі-Ллягі кясіран, ва субхана-Ллагі букратан ва асилян)! І Пророк (мир йому і благословення Аллаг), згадуючи про достоїнства цих слів, сказав: «Я здивувався їм! Їм були відкриті ворота небесні». Про це повідомляється в хадісі Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) (Муслім, 601).</p>

Існують різні форми відкриваючого благання (дуа істіфтах) – слова згадування Аллага і звернення до Нього з благанням, які промовляють перед початком молитви, тому при їх читанні бажано вдаватися до різноманітності. Ось деякі приклади з них:

А) «Слава Тобі, о Аллаг, і хвала Тобі, благословенне ім’я Твоє, понад усе велич Твоя, і немає Бога, крім Тебе» (Субхана-кя, Аллагумма, ва бі-хамді-кя, ва табаракя ісму-кя ва та’аля джадду-кя ва ля іляга гайру-кя) (хадіс Абу Саїда (нехай буде задоволений ним Аллаг). Хадіс подають Ахмад, 11473; Абу Дауд, 776; ат-Тірмізі, 243; ан-Насаї, 900; Хафіз Ібн Хаджар назвав його хорошим в «Натаідж аль-афкаар» (1/412) через хадіси, які його підкріплюють).

Б) «Господь наш, хвала Тобі, хвала велика, милостива та благословенна!» (Рабба-на, ва ля-кя-ль-хамду хам-дан кясіран, тайібан, мубаракян фі-гі!). Пророк (мир йому і благословення Аллага), згадуючи про перевагу цих слів, сказав: «Я бачив дванадцять ангелів, які кинулися записати ці слова, щоб один поперед одного піднести їх (до Аллага)». Про це повідомляється в хадісі Анаса (нехай буде задоволений ним Аллаг) (Муслім, 600).

В) «О Аллаг, віддали (мене) від гріхів моїх, як віддалив Ти схід від заходу! О Аллаг, очисти мене від гріхів моїх подібно до того, як очищають білий одяг від бруду! О Аллаг, змий з мене гріхи мої снігом, водою і градом!» (Аллагумма, ба’ід байні ва байна хатайайа кя-ма ба’адта байна-ль-машрікі ва-ль-магрибі, Аллагумма, накки-ні мін ха-тайайа кя-ма йунакка-с-саубу-ль-абйаду мін ад-данасі, Аллагумма-гсіль-ні мін хатайайа бі-с-сальджі, ва-ль-маі ва ль-бараді) (аль-Бухарі, 744; Муслім, 598). Хадіс Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг).

Г) «Аллаг Великий (величніший за все інше), вся хвала Аллагу, слава Аллагу рано вранці і ввечері!» (Аллагу акбару кябіран, ва-ль-хамду лі-Ллягі кясіран, ва субхана-Ллагі букратан ва асилян)! І Пророк (мир йому і благословення Аллаг), згадуючи про достоїнства цих слів, сказав: «Я здивувався їм! Їм були відкриті ворота небесні». Про це повідомляється в хадісі Ібн Умара (нехай буде задоволений ним Аллаг) (Муслім, 601).

Проголошення слів: «Вдаюся до захисту Аллаха від проклятого шайтана» (істіаза)

<p>Проголошення цих слів є сунною. Також бажано міняти форми благання про захист: іноді промовляти одну форму, а іноді – іншу, чергуючи між ними. Деякі з них наведені нижче:</p> <p>А) «Вдаюся до захисту Аллага від проклятого шайтана» (А’узу бі-Ллягі мін аш-шайтані-р-раджім).</p> <p>Даний вид мольби обрала більшість вчених, нехай помилує їх Аллаг. Адже Всевишній Аллаг сказав: «Коли ти читаєш Коран, то шукай захисту в Аллага від каменованого шайтана» («ан-Нахль», 98 аят).</p> <p>Б) «Шукаю захисту в Аллага Всечуючого, Всезнаючого від проклятого шайтана» (А’узу бі-Ллягі Ссамі’і-ль ‘Алімі мін аш-шайтані-р-раджімі).</p> <p>На це вказують слова Всевишнього: «А якщо шайтан спонукатиме тебе до чогось, то шукай захисту в Аллага. Воістину, Він — Всечуючий і Всезнаючий!» («Фуссилят», 36 аят).</p>

Проголошення цих слів є сунною. Також бажано міняти форми благання про захист: іноді промовляти одну форму, а іноді – іншу, чергуючи між ними. Деякі з них наведені нижче:

А) «Вдаюся до захисту Аллага від проклятого шайтана» (А’узу бі-Ллягі мін аш-шайтані-р-раджім).

Даний вид мольби обрала більшість вчених, нехай помилує їх Аллаг. Адже Всевишній Аллаг сказав: «Коли ти читаєш Коран, то шукай захисту в Аллага від каменованого шайтана» («ан-Нахль», 98 аят).

Б) «Шукаю захисту в Аллага Всечуючого, Всезнаючого від проклятого шайтана» (А’узу бі-Ллягі Ссамі’і-ль ‘Алімі мін аш-шайтані-р-раджімі).

На це вказують слова Всевишнього: «А якщо шайтан спонукатиме тебе до чогось, то шукай захисту в Аллага. Воістину, Він — Всечуючий і Всезнаючий!» («Фуссилят», 36 аят).

Проголошення слів: «З іменем Аллага Милостивого, Милосердного»

<p style="direction: ltr; ">Згідно із сунною, після проголошення слів: «Шукаю захисту в Аллага від проклятого шайтана», – слід сказати: «З іменем Аллага Милостивого, Милосердного» (бісмі Ллягі Рахмані Рахім).</p> <p>На це вказує хадіс Нуаймана аль-Муджаміра (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Я молився за Абу Гурейрою, який сказав: «З іменем Аллага Милостивого, Милосердного», – потім він прочитав «аль-Фатіху»...».  Також в хадісі сказано: «Клянуся Тим, в чиїй долоні моя душа, я зробив молитву, подібну до тієї, яку звершував разом з Посланником Аллага (мир йому і благословення Аллага» (ан-Насаї, 906; Ібн Хузейма назвав хадіс достовірним 1/251; Даракутні сказав: «Це – достовірний хадис і всі його передавачі заслуговують довіри», «Ас-Сунан» 2/46).</p> <p style="direction: ltr; ">Проголошення слів «З іменем Аллага Милостивого, Милосердного» є бажаним, однак не обов’язковим. На це вказує те, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) не навчав цих слів людину, яка погано помолилася, однак він звелів їй прочитати «аль-Фатіху», як про це йдеться в хадісі Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) (аль-Бухарі, 757; Муслім, 397).</p>

Згідно із сунною, після проголошення слів: «Шукаю захисту в Аллага від проклятого шайтана», – слід сказати: «З іменем Аллага Милостивого, Милосердного» (бісмі Ллягі Рахмані Рахім).

На це вказує хадіс Нуаймана аль-Муджаміра (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Я молився за Абу Гурейрою, який сказав: «З іменем Аллага Милостивого, Милосердного», – потім він прочитав «аль-Фатіху»...».  Також в хадісі сказано: «Клянуся Тим, в чиїй долоні моя душа, я зробив молитву, подібну до тієї, яку звершував разом з Посланником Аллага (мир йому і благословення Аллага» (ан-Насаї, 906; Ібн Хузейма назвав хадіс достовірним 1/251; Даракутні сказав: «Це – достовірний хадис і всі його передавачі заслуговують довіри», «Ас-Сунан» 2/46).

Проголошення слів «З іменем Аллага Милостивого, Милосердного» є бажаним, однак не обов’язковим. На це вказує те, що Пророк (мир йому і благословення Аллага) не навчав цих слів людину, яка погано помолилася, однак він звелів їй прочитати «аль-Фатіху», як про це йдеться в хадісі Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг) (аль-Бухарі, 757; Муслім, 397).

Проголошення слів «амін» разом з імамом

<p>Якщо імам прочитав суру «аль-Фатіха» в молитві, де Коран читають вголос, то, згідно із сунною, людям, які звершують молитву під керівництвом імама бажано говорити слово <i>«амін» </i>разом з ним. На це вказує хадіс Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), в якому повідомляється, що Посланник Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: <b>«Коли імам скаже (слово) «амін», скажіть його і ви, адже, воістину, тому, хто скаже його одночасно з ангелами, будуть прощені його минулі гріхи»</b> (аль-Бухарі, 780; Муслім, 410).</p>

Якщо імам прочитав суру «аль-Фатіха» в молитві, де Коран читають вголос, то, згідно із сунною, людям, які звершують молитву під керівництвом імама бажано говорити слово «амін» разом з ним. На це вказує хадіс Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), в якому повідомляється, що Посланник Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Коли імам скаже (слово) «амін», скажіть його і ви, адже, воістину, тому, хто скаже його одночасно з ангелами, будуть прощені його минулі гріхи» (аль-Бухарі, 780; Муслім, 410).

Читання сури після «аль-Фатіхи»

<p>Читання інших сур в першому і другому ракаатах є сунною. Такою є думка більшості вчених, нехай помилує їх Аллаг. На це вказує хадіс Абу Катади (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «При звершенні перших двох ракаатів полуденної (аз-Зугр) молитви Пророк (мир йому і благословення Аллага) зазвичай читав суру «аль-Фатіха» і ще по одній сурі (під час кожного ракаата): довшу під час першого ракаата і коротшу під час другого ракаата» (аль-Бухарі, 759; Муслім, 451).</p> <p>У молитві, в якій Коран читається вголос, тому, хто молиться за імамом, не потрібно читати іншу суру після «аль-Фатіхи». Однак йому слід слухати читання імама.</p> <p>Ібн Кудама, нехай помилує його Аллаг, сказав: «Ми не знаємо розходжень серед вчених з приводу того, що після прочитання «аль-Фатіхи» бажано читати іншу суру в перших двох ракаатах, і це стосується кожної молитви» («аль- Мугні», 1/568).</p>

Читання інших сур в першому і другому ракаатах є сунною. Такою є думка більшості вчених, нехай помилує їх Аллаг. На це вказує хадіс Абу Катади (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «При звершенні перших двох ракаатів полуденної (аз-Зугр) молитви Пророк (мир йому і благословення Аллага) зазвичай читав суру «аль-Фатіха» і ще по одній сурі (під час кожного ракаата): довшу під час першого ракаата і коротшу під час другого ракаата» (аль-Бухарі, 759; Муслім, 451).

У молитві, в якій Коран читається вголос, тому, хто молиться за імамом, не потрібно читати іншу суру після «аль-Фатіхи». Однак йому слід слухати читання імама.

Ібн Кудама, нехай помилує його Аллаг, сказав: «Ми не знаємо розходжень серед вчених з приводу того, що після прочитання «аль-Фатіхи» бажано читати іншу суру в перших двох ракаатах, і це стосується кожної молитви» («аль- Мугні», 1/568).