Значення слова «сунна»
Слово «сунна» вживається в значеннях: «мустахабб» (бажане) та «мандуб» (рекомендоване).
Сунна – це те, що звелів Законотворець (Аллаг) у необов’язковому порядку, за її виконання на віруючого чекає винагорода, а за її залишення він не заслуговує покарання.
Приклади прагнення до виконання сунни з життя праведних попередників
1. Імам Муслім у своєму достовірному зібранні передає хадіс Ну’мана бін Саліма від Амра бін Ануса (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Розповів мені Анбаса бін Абі Суф’ян, який сказав: «Я чув, як Умм Хабіба говорила: «Я чула, як Посланник Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Хто протягом дня та ночі виконає дванадцять ракаатів, тому з них буде зведений будинок в Раю» (Муслім, 17/22). Умм Хабіба сказала: «З того часу, як я почула ці слова від Посланника Аллага, я вже не припиняли звершувати їх постійно». Анбаса сказав: «Від того часу, як я почув це від Умм Хабіби, я вже не припиняв виконувати їх постійно!»
Амр бін Аус сказав: «З того часу, як я почув це від Анбаси, я вже не припиняв звершувати їх постійно!»
А Н’уман бін Салім сказав: ««З того часу, як я почув це від Амра бін Ауса, я вже не припиняв звершувати їх постійно!».
2. Хадіс Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг), який повідомив, що свого часу Фатима (нехай буде задоволений нею Аллаг) почала скаржитися на те, що жорна втомлюють її, а згодом Пророку (мир йому і благословення Аллага) привели полонених. Тоді вона пішла до Пророка (мир йому і благословення Аллага), однак не застала його і тоді, зустрівши Аїшу (нехай буде задоволений нею Аллаг), розповіла їй про все. Коли Пророк (мир йому і благословення Аллага) повернувся додому, Аїша розповіла йому про прихід Фатими, і він (мир йому і благословення Аллага) навідався до нас, коли ми спочивали у своїх ложах. Я хотів підвестися, однак Пророк (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Залишайтесь на своїх місцях!» - а сам сів поміж нами так, що я навіть відчув прохолоду його стоп своїми грудьми, після чого він сказав: «Чи не навчити мені вас кращому від того, про що ви мене просили? Коли лягатимете відпочивати, возвеличте Аллага (словами «Аллаг Великий!» (Аллагу Акбар)) тридцять чотири рази, прославляйте Його (сказавши: «Пречистий Аллаг!» (Субхана-Ллаг)) тридцять три рази та піднесіть Йому хвалу (словами: «Хвала Аллагу!» (Аль-хамду лі-Лляг)) тридцять три рази, і для вас це буде краще, аніж мати прислугу!» (аль-Бухарі, 3705; Муслім, 2727).
В іншій версії повідомляється, що Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказав: «Я не залишав це з того часу, коли почув це від Пророка». Його запитали: «І навіть у ніч Сіффіна?» Він відповів: «І навіть у ніч Сіффіна» (аль-Бухарі, 5362; Муслім, 2727).
Відомо, що у ніч Сіффіна відбулася битва, а Алі (нехай буде задоволений ним Аллаг) був командувачем загону. І, не дивлячись на це, його нічого не відволікало від звершення цієї справи! (попри серйозну зайнятість у ніч битви біля Сіффіни, він все рівно згадав ім’я Аллага перед сном).
3. Ібн Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) звершував поховальну молитву, після чого він йшов і не сліував за похоронною процесією, припускаючи, що це і є сунна. Однак він не знав про достоїнства слідування за погребними ношами до завершення поховання. Та коли він дізнався про хадіс від Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), то дуже пожалкував, що втратив можливість втілити у життя цю сунну! А тепер замисліться над тим, що він зробив?!
Ібн Умар (нехай буде задоволений ним Аллаг) вдарив палицею, яка знаходилась в його руці, по землі і сказав: «Як же багато каратів (нагороди) ми втратили!» (аль-Бухарі, 1324; Муслім, 945).
Ан-Нававі, нехай змилується над ним Аллаг, сказав: «У цьому хадісі міститься свідчення безмежного прагнення сподвижників до звершення добрих справ, коли вони дізнавались про їх достоїнства та нагороду, а також доказ того, що вони відчували глибокий жаль, якщо упускали якусь справу, незважаючи на те, що навіть не знали про величину нагороди та достоїнства таких справ!» («аль-Мінхадж», (7/15)).
Плоди дотримання сунни
Слідування сунні породжує безліч плодів, серед яких:
1. Досягнення певного рівня любові Всевишнього Аллага. Людина, наближуючись до Аллага за допомогою додаткових добрих справ (навафіль), досягає Його любов.
Ібн аль-Каййім, нехай змилується над ним Аллаг, сказав: «Аллаг полюбить тебе лише тоді, коли ти слідуватимеш за Його улюбленцем (Пророком) як у відкритих справах, так і в прихованих; і коли ти засвідчиш його правдивість у тому, що він сповістив; і коли ти підкоришся його наказу (повністю) та відгукнешся на його заклик, і обереш покору йому добровільно; і коли його рішення стане важливішим за інші; і коли ти полюбиш його більше, ніж будь-яке створіння; і коли ти підкоришся йому більше, аніж будь-кому із створінь. А якщо не будеш мати усього цього, тоді не обтяжуй себе, і повертайся, звідки забажаєш, і шукай хоча б якийсь промінчик світла!» («Мадарідж ас-Салікін», 3/37).
2. Всевишній Аллаг буде з Його рабом. Він буде надавати йому Свою підтримку і допомогу у звершенні блага, і Його раб почне творити лише те, чим задоволений його Господь. Адже якщо людина заслужить любов свого Господа, то Аллаг буде з ним, надаючи Свою підтримку та допомогу.
3. Відповідь Всевишнього Аллага на мольбу. Той, хто наближається до Аллага за допомогою додаткових добрих справ (навафіль), - досягає Його любов, а той, хто досягає Його любов, - отримує відповідь на мольбу.
На все це вказує:
Хадіс Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), який повідомив, що Посланець Аллага (нехай буде задоволений ним Аллаг) сказав: «Воістину, Всеблагий та Всевишній Аллаг сказав: «Я оголошую війну тому, хто ворогує з наближеними до Мене! Найулюбленішим з усього, що звершує раб Мій, прагнучи стати ближче до Мене, є те, що Я зробив для нього обов’язковим, і Мій раб буде намагатись наблизитись до Мене, звершуючи більше, аніж на нього покладено (навафіль), доки Я не полюблю його; а коли Я полюблю його, то стану його слухом, за допомогою якого він бути чути, стану його зором, за допомогою якого він буде бачити, і його рукою, якою він буде брати, і його ногою, якою він буде ходити; і якщо він попросить Мене (про щось), Я обов’язково дам йому це, а якщо він шукатиме у Мене захисту, Я неодмінно його захищу! І ніщо з того, що Я роблю, не змушує Мене так вагатись, як необхідність забирати душу віруючого, який не бажає смерті, адже Я не хочу спричиняти йому лихо»» (аль-Бухарі, 6502).
4. Заповнення прогалин, допущених в обов’язкових приписах. Додаткові добрі справи (навафіль) послугують заповненням прогалин та недоліків в обов’язкових приписах.
На це вказує:
Хадіс Абу Гурейри (нехай буде задоволений ним Аллаг), який сказав: «Я чув, як Посланник Аллага (мир йому і благословення Аллага) говори: «Воістину, у День Воскресіння розплата з рабом Аллага у першу чергу відбудеться за його молитви, якщо вони будуть належні, то він досягне успіху і отримає бажане, а якщо ж вони будуть незадовільними, він зазнає невдачі і матиме втрати. Якщо у тому, що стосується виконання цього обов’язку, виявляться недоліки, Всемогучий і Великий Господь скаже: «Подивіться, чи є у Мого раба щось із того, що він зробив добровільно, аби за рахунок цього заповнити прогалини в обов’язкових справах». А потім зі всіма його справами вчинять так само» (Ахмад, 9494; Абу Дауд, 864; Тірмізі, 413; достовірність хадіса підтвердив шейх Альбані в «Сахіх аль-джамі», 1/405).